Як виносити та народити дитину під час воєнних дій (екстренні пологи)

psoriasis.in.ua

Ці рекомендації про безпечне виношування дитини та пологи спираються на досвід жінок з Югославії.

Якщо є можливість евакуюватися звідти, де відбуваються бої або де вони можуть бути, виїздіть. І зрозуміло, що краще виїхати туди, де є родом чи лікарня.

Виберіть якомога безпечніший засіб пересування — залежно від ситуації. Слід дізнатися завчасно, яким маршрутом їхати безпечніше (можливо, створено гуманітарний коридор), щоби не потрапити випадково у місце бойових дій. Якщо їхати машиною, то краще уникати автотрас і центральних доріг. Краще за вже їхати в супроводі однієї людини. Група людей пересувається повільніше та привертає забагато уваги. В дорогу краще не брати зайвих речей, щоб бути мобільним.

Наприкінці другого триместру слід тримати вдома сумку з необхідними речами на випадок пологів. Акцентувати увагу слід на засобах гігієни для породілля та медикаментах. Необхідні речі це:

·         паспорт та обмінна карта, запаковані в целофановий пакет;

·         гігієнічні прокладки;

·         рідке мило;

·         медикаменти: знеболюючі, антибіотики, дезінфікуючі розчини, мобільну аптечку;

·         змінний одяг;

·         2-3 пелюшки, одна з них тепла;

·         кілька підгузників;

·         одяг для дитини;

·         питна вода;

·         одноразові рукавички;

·         товсті нитки (наприклад, 10 номер, для пуповини);

·         невеликі нові та продезинфіковані ножиці (зберігати в пакеті).

Пологи в місці воєнних дій

Як кожен може допомогти пораненим на Луганщині та Донеччині

ugyalta.com

Хочете активно допомагати, а не пасивно слухати новини та витрачати час на переживання? Приєднуйтесь до медичної ініціативи. Допомогти пораненим може кожен із нас. Є кілька ініціатив та фондів, які шукають інформацію про потреби лікарень, щоб їм передати необхідні ліки та медичні матеріали. Але є проблема — їм не так просто дізнатися про ці потреби: обмаль часу, важко зв’язатися тощо. Проте зібрати для них інформацію може кожен із нас, хто мешкає в східних регіонах або має якихось знайомих на цих територіях. Кожен, хто хоче врятувати хоч одне життя. Як? Це дуже просто.

Передусім слід позбутись упереджень. Деякі активісти говорять: «А для чого мені допомагати збирати інформацію про потреби лікарень, якщо в лікарнях будуть лікувати сепаратистів, які вбивають наших військових і викрадають людей?». По-перше, до міських лікарень потрапляють усі — і сепаратисти, і військові, і мирні мешканці. Також існують військові госпіталі, але не завжди є час та можливість доставити туди пораненого військового, тому він може потрапити до будь-якої лікарні. По-друге, під час подій на Майдані в міських лікарнях надавали допомогу і беркутівцям, і майданівцям. Це — українські цінності. По-третє, допомагати всім — це нормальна гуманітарна європейська практика, яка спирається на європейські декларації та документи, а також на засади Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. А кожен лікар дає клятву Гіпократа, яка зобов’язує його допомагати всім, хто того потребує. По-четверте, нинішні новини про війну дуже часто деморалізують нас, ми прагнемо перемоги засобом смерті, але злочинцям слід бажати суду, а не смерті. Звісно, що в воєнний час без смертей не буває, але це не є метою мирного населення.

Ви з нами? Тоді план дій.

Наша мета — дізнатися про потреби лікарень та взяти контакти головного лікаря, щоби можна було моніторити ці потреби надалі.

Як це зробити? У моєму випадку це було так. Я знайшла знайому медсестру в місті Первомайську (через друзів), подзвонила їй та вона дала контакти лікаря-хірурга міської лікарні. Хірург порадив мені звернутися до головного лікаря. Головлікар сказав, що зараз у них є необхідні запаси, але від якихось інноваційних засобів не відмовиться.

Також дізнатися контакти головного лікаря та інформацію про потреби лікарні можна за допомогою візиту до цієї лікарні. Однин активіст здатен тримати під контролем одну лікарню (у деяких випадках ця лікарня відповідає за здоров’я цілого міста). Інформацію про потреби можна передавати мені (sonzecolor[вухо]gmail.com; https://www.facebook.com/iakymchuk; https://vk.com/jakyma) . Я її акумулюватиму та звертатимуся до фондів, які можуть передати допомогу в цю лікарню. Також не зайве писати про це в доступних вам соцмережах. Поясню чому.

Кожен з нас може налагодити постачання ліків силами місцевих мешканців, розміщуючи оголошення про конкретні медичні потреби лікарень та їхню кількість у соцмережах, на сайтах, на дошках оголошень на підприємствах, у закладах, магазинах тощо. Можна просити місцеве населення приносити ліки до лікарні та давати ім’я контактної особи (наприклад, медсестри, яка згодиться їх приймати).

Я тут описала спосіб активно допомагати рятувати життя. Звичайно, що у вас можуть виникнути свої ідеї, бо багато хто з вас знає краще ситуацію на місцях.

Уже є інформація та контакти таких лікарень:
Луганська міська багатопрофільна лікарня №2 (деталі на сайті міськради)
Первомайська районна лікарня ("Городок", Луганщина)

Витрачайте час із користю!

Людське життя — це найцінніше!

Як врятуватись під час артобстрілу та бомбардування

Це порадник на випадок артобстрілу чи бомбардування: що робити, куди бігти та як ховатися? Радить ветеран Збройних Сил України, полковник Андрій Куліш.

Дії за раптового артобстрілу

Якщо ви почули свист снаряда (він схожий більше на шурхіт), а через 2–3 секунди — вибух, відразу падайте на землю. Не панікуйте: вже те, що ви чуєте сам звук польоту, означає, що снаряд пролетів достатньо далеко від вас, а ті секунди перед вибухом лише підтвердили досить безпечну відстань. Однак наступний снаряд може полетіти ближче до вас, тому замість самозаспокоєння швидко й уважно озирніться довкола: де можна заховатися надійніше?

В разі, якщо обстріл застав вас у маршрутці, тролейбусі чи трамваї — слід негайно зупинити транспорт, відбігти від дороги у напрямку «від будинків і споруд» і залягти на землю. Роззирніться і очима пошукайте більш надійного сховку неподалік. Перебігати слід короткими швидкими кидками відразу після наступного вибуху.

Якщо перші вибухи застали вас у дорозі на власному автомобілі — не розраховуйте, що на авто ви зможете швидко втекти від обстрілу: ви ніколи не будете знати, в який бік перенесеться вогонь, і чи не почнеться далі обстріл, скажімо, з мінометів. Окрім того, бензобак вашого авто додає небезпечного ризику обгоріти. Тому знов таки: негайно зупиняйте машину і якнайшвидше шукайте укриття.

Не підходять для переховування:

✔ під’їзди будь-яких будинків, навіть невеличкі прибудовані споруди. Від багатоповерхових / багатоквартирних будинків взагалі слід відбігти хоча би метрів на 30–50;

✔ місця під різною технікою (скажімо, під вантажівкою чи під автобусом);

✔ звичайні ЖЕКівські підвали будинків. Вони зовсім не пристосовані для укриття в часі авіанальотів чи ракетно-артилерійських обстрілів (йдеться про слабке перекриття, відсутність запасних виходів, вентиляції тощо);

✔ стіни сучасних будинків. Теперішні бетонні «коробки» не мають щонайменшого запасу міцності і легко розсипаються (чи «складаються») не тільки від прямого попадання, а й навіть від сильної вибухової хвилі: є великий ризик обвалів та завалів;

✔ стіни офісів та магазинів. Від вибухової хвилі згори буде падати багато скла; це не менш небезпечно, ніж металеві уламки снарядів;

✔ заставлені різними речами місця. Інколи люди інстинктивно ховаються серед будь-яких штабелів, у місцях, заставлених контейнерами, захаращених ящиками, будматеріалами тощо (спрацьовує підсвідомий рефлекс: заховатися так, щоб не бачити нічого). Ця помилка небезпечна тим, що навколо вас можуть бути легкозаймисті предмети й речовини: виникає ризик опинитися серед раптової пожежі;

✔ річка чи озеро. Часом  люди зі страху стрибали до річки, до ставка, фонтану тощо. Вибух бомби чи снаряду у воді навіть на значній відстані є дуже небезпечним: сильний гідроудар і – як наслідок – важка контузія.

Можна заховатися в таких місцях: