вівторок, 18 березня 2014 р.

Позитивні статуси в соцмережах поширюються швидше за негативні

Співробітники Університету Каліфорнії кажуть: радість заразлива. Причому, не тільки через прямий контакт, але і опосередковано, через онлайн-повідомлення.

Вчені проаналізували більше мільярда анонімних статусів приблизно у 100 мільйонів користувачів Facebook. Щоб оцінити емоційну забарвлення повідомлень, використовувалася програма підрахунку слів.

Виявилося, в дощову погоду кількість негативно забарвлених постів збільшувалася на 1,16%, а позитивних знижувалося на 1,19%. Вчені намагалися зрозуміти, як емоційний настрій статусу однієї людини впливає на статуси його друзів. Щоб прибрати «погодний ефект», вони обмежили аналіз друзями, які проживають в інших містах, де дощу не було. Також вчені переконалися, що дощ не був темою досліджуваних постів.

З'ясувалося: негативно забарвлені пости, написані людьми, що жили в містах, де лив дощ, впливали на пости друзів з інших міст. Кожне негативне повідомлення провокувало виникнення 1,29 поста серед друзів. А ось позитивні повідомлення виявилися більш «заразними». Кожен позитивний пост ініціював 1,75 посту у друзів.


Тому потрібно враховувати ефект статусів в соціальних мережах, якими можна покращувати фізичний і психічний стан населення.

Джерело: Аmn.net.ua

субота, 15 березня 2014 р.

Дитячий стаціонар: від таргана до катетера один крок

Якщо надумаєте хворіти, то дочекайтеся понеділка. Ніколи не робіть цього на вихідних. Ніколи!

Мій трирічний хлопчик захворів. Дільнична лікарка, яка до нас прийшла у п’ятницю по обіді сказала, що вона має підозру на пневмонію. Вона й залишила нам скерування на стаціонар. «Якби не вихідні, — сказала вона, — то б аналізи та флюорограму можна було би зробити в поліклініці. А так… Викликайте швидку».

«На вихідних можна померти», — сказала колись мені одна моя знайома. Але тоді я не розуміла всієї глибини цих слів, що відкрилася тільки в стаціонарі Київської міської дитячої клінічної лікарні №1. Туди ми приїхали в суботу, бо в п’ятницю ввечері і так ніхто флюорографії чи аналізів не зробить. А залишатися ми там не збиралися.

У приймальному пункті дитячої нас відправили зробити флюорографію. Усе, ясна річ, платно — знімок купуєш в аптеці (близько 20 грн.), а вартість реагентів оплачуєш — у рентгенкабінеті (ще 20 грн.) і я не певна, що це офіційно, бо жодної квитанції за реагенти я не отримала. Потім із проявленим знімком ми пішли до лікаря приймального відділення і той сказав сакраментальну фразу: «Підозра на пневмонію. Треба лягати». І поспішно почав оформлювати мою дитину, питаючи в мене про травми та хвороби. Я намагалася говорити про домашнє лікування, але лікар наполягав.

Нас провели у відділення для дітей молодшого віку та медсестри дали мені підписати папірці про те, що в разі загрози здоров’ю дитини я даю згоду на операцію та на застосування знеболювального. Я чемно підписала, бо це звичайна процедура в наших лікарнях. Залишатись в стаціонарі ми не планували, тому жодних речей, окрім книжки про Вінні-Пуха, із собою не мали. І коли я сказала, що хочу заїхати додому за речами, медсестра відповіла: «Вас ніхто не відпустить. Нехай хтось привезе». Але в мене у той день і в цьому місті не було цього «когось», бо у нашого найближчого «когось» трапилось горе. Тому я попросила припинити оформлення. Вони відмовились та сказали пройти в кабінет лікаря.

Це був не лікар, а черго́ва лікарка, яка послухавши дитину, почала писати і зачитувати список медикаментів. Жодного зайвого слова, жодного пояснення, тільки ліки. Після моєї промови вона таки відпустила нас за речами. «На годину-півтори», — сказала нам. Що значить з’їздити додому, там зібрати речі, піти за ліками до аптеки, за їжею — у супермаркет і все це півтори години? Звісно, ми запізнилися. І послухавши різке зауваження від жінки, яка займається видачею ковдр і подушок, пройшли в палату.

У палаті в п’ятнадцять квадратних метрів, не більше, уже сиділа налякана сім’я. Мама була заплакана, і я не зрозуміла, чому аж так переживати, поки до нас не підійшла медсестра з уколом. Не вітаючись, вона сказала покласти дитину на живіт і тримати за ноги. «Що колете? — здивувала я її запитанням. «Цефтріаксон». Після такого уколу малий кричав диким криком на всю лікарню і казав, що тьотя його хоче зламати. У нього боліло то стегно, то коліно, йому було боляче не те що ходити, а рухатися. З’ясувалося, що перед тим отримала укол наша дворічна сусідка по палаті. «Без знеболювального», — пояснила її мама.

Я почала дзвонити усім знайомим лікарям і розпитувати про цей антибіотик. З’ясувалося, що цефтріаксон страшенно болючий, вони радили знеболювати. З невеличкою сваркою та написавши ще одну заяву про дозвіл застосовувати для лікування моєї дитини знеболювальне (уже другу) усе-таки виборола моїй дитині право на новокаїн. Але пробу на алергію, яка може бути від знеболювального, медсестри зробити відмовилися, мотивувавши тим, що їм забороняє це робити завідуюча. Так само не робилося жодної проби на антибіотик. У відчаї я почала знову дзвонити та отримала від знайомих медиків інструкцію, як зробити пробу на новокаїн самій. І зробила. Алергії не було.

Усе лікарняне лікування на вихідних полягало в двох уколах цефтріаксону — вранці і ввечері, які моя, уже психологічно травмована дитина, переносила дуже важко. Таке враження, що знеболювальне не діяло. Або його в антибіотик просто не додавали, бо розчиняли та набирали ліки в шприц не в моїй присутності, а десь у маніпуляційній. Однорічному хлопчику, який лежав в одній палаті з моїм сином, вводили ліки, у тому числі цефтріаксон, через катетер.  Але сам катетер медсестри поставити нормально не вміли. Ставили його малому з третього разу і так щодня — усі руки від того в дитини були в синцях. Цю процедуру вони проводили в кабінеті за зачиненими дверима, а маму хлопчика виганяли в коридор.

Усі знають, що за пневмонії та застосування антибіотиків потрібно вживати багато рідини, зокрема чаю, але де його нам було брати? У коридорі стояли два чайники з ледь теплою кип’яченою водою, із якої зробити чай просто нереально. Гріти воду медперсонал не поспішав, принаймні на вихідних. Мій власний електричний чайник одразу спалив переноску нашої сусідки (бо розетки є тільки в коридорі), і тому виконував виключно декоративну функцію.

Раціон у лікарні виявився дивним. На сніданок там давали так звану вівсяну кашу, але без каші, а з солоної води, трохи зафарбованої молоком, у якій плавало дві крупинки вівсяних пластівців. А також гіркуватий чорний чай зовсім без цукру. Дієтичне меню, що ще скажеш! Тому поснідати та пообідати ми вирішили галетним печивом і бананами.

Але найбільше вразило не це. Їжа та пиття в лікарнях — це речі очікувані, усі ми до того психологічно готові. Але таргани…! У коридорі, яким ми час від часу прогулювались, мій малий знайшов живого таргана. Потім таку ж істоту ми впіймали біля умивальника в нашій палаті. На це просто слів забракло.

Нарешті настав понеділок. О 6-й ранку мене розбудила прибиральниця, яка шугала шваброю по наших капцях, що стояли на підлозі. Після ін’єкції ми пішли в коридор здавати аналізи. Посеред коридору на очах у черги медсестра брала аналізи крові. Діти, які дивилися на все це в очікуванні ревли на весь коридор. «Я з вами погоджуюся, — сказала мені медсестра, — це потрібно робити в кабінеті». Але, мабуть, у цій лікарні своєрідні правила і не простим пацієнтам чи медсестрам на них впливати.

Нарешті в нашу палату прийшов лікар. Це була перша людина, яка не просто розмовляла, а почала щось пояснювати. Уперше дитині було призначено інгаляції, які на вихідних у лікарні чомусь не роблять, хоч і тиняється коридором ціла зграя медсестер. Наприкінці огляду лікар вимовив усе ту ж безпомічну фразу: «Підозра на пневмонію». Хоча хрипів та задишки немає, але… підозра. Що значить «підозра»? Невже на третій день лікарні, після п’ятого уколу цефтріаксону та купи інших вжитих ліків, не можна визначити, чи в моєї дитини є пневмонія, чи немає!? А якщо не пневмонія, то якого милого їй колють антибіотики? І тут з’ясувалося, що рентгенівський знімок має подивитись лікар, який займається виключно описом цих знімків і аж тоді можна буде поставити точний діагноз. Тобто о 15-й годині. Тоді ж будуть відомі результати аналізів.

У годину «ікс» у кабінеті лікаря стало відомо, що результати аналізів хороші. І я зажадала, щоб дитину виписали вже, бо в будні доліковуватися ми можемо й вдома. І лікар був таким люб’язним, що навіть замінив уколи антибіотика на оральну суспензію. Тобто те, заради чого ми промучились у лікарні три дні, ін’єкції, виявилися не такими вже й обов’язковими!

Тепер ми вдома, малий робить інгаляції, приймає горілчані компреси та п’є багато рідини. Він чемно вживає ліки та весь час питає, чи не прийде погана тьотя з уколом. Погана тьотя до нас не прийде і ми  більше ніколи-ніколи не хочемо потрапляти до тої тьоті в лікарню.

А якщо ви, погані тьоті та дяді, це читаєте, то моя вам порада за нагоди трохи познайомитися з основами психології та етикету. А якщо це читаєте ви, ті тьоті та дяді, які можуть вплинути на те, щоб дітям робили проби на антибіотики та знеболювальне, робили аналізи на вихідних, а не тільки в будні,  а також частіше кип’ятили чайник, і нарешті вивели тарганів у дитячій лікарні, то тисячі мам і тат будуть вам дуже вдячні.


Любов Якимчук

пʼятниця, 14 березня 2014 р.

Що можна їсти з підлоги

Кожен з нас пробував їжу з підлоги, яка там опинилася випадково. Ми просто не неї дмухали і вважали, що підняте з підлоги швидко не вважається впущеним. Перевірити так звану теорію 5 секунд (наче якщо їжа пробула на підлозі саме такий час, то вона безпечна) взялася команда мікробіологів-випускників Манчестерського університету.

Було перевірено, наскільки безпечно їсти з підлоги. Дослідники впустили на підлогу з різним покриттям продукти та потримали їх там кілька секунд. А потім дослідили ці продукти на наявність мікробів та бактерій.

Виявилося, що найменше передають бактерії килимові поверхні. А інфікованість продуктів залежала від вмісту в ній води, цукру і солі.

  Вітчина — їжа з великим вмістом солі залишалась найбільш безпечною.

  Тости з варенням — на їжі з великим вмістом цукру мікроби майже не вижили, навіть після 10 с. на підлозі.

  Макарони (паста) — було виявлено велику кількість грибів та бактерій, які дуже швидко збільшувались.

  Сухофрукти — величезна кількість грибів та бактерій з’явилася і на сухофруктах.

  Печиво — їжа з невеликим вмістом води так само залишилася безпечною, повалявшись на брудній підлозі.



Також дослідження показали, що 87% людей їдять їжу, підняту з підлоги.

До речі, вважається, що найбрудніша підлога завжди на кухні, а холодильник містить більше мікробів, ніж унітаз. І це потрібно враховувати, друзі.

А ви їсте з підлоги?


Джерело: Daily Mail

четвер, 13 березня 2014 р.

Анжеліна Джолі у боротьбі з раком: ще одна операція-видалення

www.theplace.ru
Знаменита акторка Анджеліна Джолі, яка торік видалила обидві молочні залози, планує ще одну операцію — видалення яєчників. Ці операції вона робить, щоб знизити ризик раку.

І коли кожна з нас приміряє цю роль на себе, то стає не смішно, бо на акторку чекає передчасне старіння та проблеми зі здоров’ям.

Якщо Анджеліна Джолі таки видалить яєчники, вона стане безплідною, прирече себе на ранню менопаузу, яка прийде різко, принісши з собою ймовірність остеопорозу та інших захворювань.

Мати Анджеліни Джолі померла від раку яєчників у віці 56 років. Боротьба з раком тривала майже 10 років. Грунтуючись на сімейній історії та генетичному аналізі, лікарі підрахували: у актриси ризик раку грудей підвищений на 87%, а ризик раку яєчників - на 50%. У Джолі виявили сумно відому генетичну мутацію BRCA1/2.

За словами Джолі, вона не шкодує з приводу прийнятого рішення. Щоб максимально мінімізувати ризик розвитку раку, тепер їй належить ще одне хірургічне втручання. Як зазначає актриса, процес відновлення після першої операції пройшов без проблем, зокрема, за рахунок підтримки громадськості і кваліфікованих фахівців.

Джерело: Аmn.net.ua

понеділок, 10 березня 2014 р.

Стрес батьків руйнує ДНК дітей

www.rastut-goda.ru
Стрес батьків може стати причиною зміни генів маленьких дітей, які триватимуть аж до підліткового віку.
Вчені давно припускали, що стресові навантаження змінюють структуру ДНК, але до недавнього часу механізм цього зв'язку вченим виявити не вдавалося. Нещодавно був проведений ряд досліджень, в якому експерти намагалися ввести гризунам компонент, що нагадує адреналін.
Ланцюг порушень
Даний компонент діяв на організм при посередництві адренергічних бета-рецепторів. З'ясувалося, що подібний різновид стійкого стресу відбувається по специфічному біологічному шляху і, врешті-решт, в ДНК накопичуються дефекти.
Доктор Лефковіц, керівник дослідження, стверджує, що мова йде про механізм, відповідно до якого систематичний стрес запускає ланцюг порушень - від не надто великих косметичних відхилень (наприклад, поява сивого волосся) до формування небезпечних захворювань типу раку.
Причина порушень в геномі
В організмі людини є білок р53, здатний пригнічувати ріст пухлин, це — своєрідний страж ДНК. Дослідникам вдалося встановити, що при хронічному стресі знижується обсяг даного протеїну, що може стати причиною порушень в геномі.

Доктор Лефковіц вивчав ізольовані рецептори і зміг виявити сигнальний механізм бета-аррестіна. Через бета-аррестін і G-білки адреналіну вдається впровадитися в живу клітину і порушити структуру ДНК. При відключенні цих рецепторів у піддослідних гризунів вченим вдалося встановити генетичні зміни.
Джерела: Udoktora.netАmn.net.ua

четвер, 6 березня 2014 р.

На тролінг страждають садисти — учені

Психологи з трьох канадських університетів провели опитування і дійшли висновку , що інтернет-тролі схильні до садизму, психопатії, заперечення суспільної моралі та маніпулювання людьми.

«З усіх характеристик особистості найбільш чітко з інтернет-троллінгом асоціюється садизм. Зв'язок із садизмом настільки сильний, що можна сказати, що онлайн-тролі — це прототипові побутові садисти», — йдеться в підсумковій статті в журналі Personality and Individual Differences.
Садизм, нагадують вчені, — це схильність до отримання задоволення від чужих страждань.
Інтернет- тролінг автори дослідження визначили як «облудна, деструктивна поведінка в місцях спілкування в інтернеті без явної корисної мети» . Таким чином , вони відокремили «тролінг» від «кібербулінгу», за якого люди грублять в мережі, висловлюють неприпустимі в нормальному спілкуванні речі, але роблять це щиро — тобто пишуть , що думають.
«Тролі тиснуть на "слабкі місця" користувачів, змушуючи їх втрачати рівновагу і виглядати нерозумно. Коли який-небудь нещасний потрапляє в цю пастку, безжалісний тролінг тільки наростає — задля насолоди тролів. Тому новачків в інтернеті зазвичай попереджають: не годуй тролів ! " — Ідеться в статті.

Також у статті ідеться про платних російських тролів, які отримують гроші від влади за боротьбу з «ворогами суспільства».

Джерело: ВВС. Россия


середа, 5 березня 2014 р.

Кримські сепаратисти перешкоджають роботі "Червоного хреста"

Товариство “Червоного Хреста” в Україні, яке не так давно відмовлялося брати участь у розмитненні закордонної гуманітарної допомоги для Майдану, заявляє про перешкоджання діяльності представників організації в Криму. У Криму "Червоний хрест" всіляко намагається допомогти постраждалим.
Вчора, 4 березня, у Севастополі особи, які назвали себе загоном самооборони, не допустили співробітників Севастопольської міської організації Червоного Хреста в штаб ВМС для надання необхідної допомоги тим людям, які находяться всередині будівлі.

При цьому всі співробітники були в уніформі Червоного Хреста, повідомили в організації. Старший оцеплення причину відмови, звання та прізвище назвати відмовився.

“Перешкоджання діяльності Червоного Хреста в подібних умовах є порушенням міжнародного гуманітарного права”, — наголосили в організації, яка сама недавно це право порушувала.

Нагадаємо, 3 березня, як повідомили у Міноборони України, на територію штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України у Севастополі за підтримки озброєних російських військовослужбовців проникла група з близько 50 радикально налаштованих осіб, які привели з собою контр-адмірала Березовського Д.В. з метою примушення офіцерського складу до складання “військової присяги на вірність кримському народу”.

Офіцери штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України відмовилися перейти на бік кримських сепаратистів.
Джерело: АМН