Як правильно обливатися

Для тих, хто не має часу на хвороби

grebenka.com 

Щоб не хворіти через зміну погоди (температури, тиску…), щоб бути здоровим та почуватися енергійним, потрібно працювати з власним організмом. І це не тільки спорт, а й загартовування. Загартовування — це система профілактичних заходів для тих, у кого немає часу хворіти.

Зокрема, обливання водою стимулює обмін речовин, підвищує тонус мускулатури і стійкість нервової системи. Ця процедура корисна як для дорослих, так і для дітей (навіть трирічних).

Правила обливання

✔  Обливатися потрібно із задоволенням, а не через силу. Це основна умова успіху процедури.

✔  Починати процедури слід тоді, коли людина цілком здорова. Якщо ви маєте хронічні проблеми зі здоров’ям, слід проконсультуватися з лікарем.

✔  Ємність для обливання це — відро чи ківш — має розташовуватися 20-25 сантиметрів від тіла.

✔  Температура води під час перших обливань — 37–38 ºС. Кожні три-чотири дні слід знижувати температуру приблизно на 1 ºС, поки вона знизиться до 20–21 ºС.

✔  Спочатку вода має потрапити на спину і груди, потім на живіт, далі на руки і ноги. Дехто радить голову залишати сухою.

✔  Загальна тривалість процедури обливання холодною водою не повинна перевищувати 60-90 секунд.

✔  Після обливання слід розтерти тіло сухим рушником до появи рожевого відтінку шкіри і відчуття тепла всередині.

✔  Регулярність обливання — раз чи двічі на день у будь-яку погоду та пору року.

✔  Після перерви відновлювати обливання слід з початку — із лагідних процедур.

✔  Після обливання оцініть стан свого здоров’я: самопочуття, апетит, тиск тощо. Якщо починаєтеся некомфортно, припинить обливання та зверніться до лікаря. Якщо все добре, продовжуйте.

Методи вже перевіряю на собі :) Поки все добре.

Гарної водички!

Джерела: Сhudesalegko.ru, Lifetrees.ru, Кomarovskiy.net

Незабаром читайте про інші види загартовування, а саме:

• аеротерапія (загартовування повітрям);
• геліотерапія (сонцем);
• ходіння босяка.

Аеробіка для обличчя

Як тільки не називають ці чудодійні вправи — гімнастика, аеробіка чи фітнес для обличчя. Але від назв суть методу не змінюється.

Ідея така — усі м’язи людського тіла повинні бути в тонусі, і щоби вони не втрачали свої властивості, зокрема могли тримати форму обличчя, слід їх тренувати. Чим раніше це почати, тим краще.

Якщо ви помічаєте якісь вікові зміни, з’являється друге підборіддя тощо — аеробіка для обличчя вас урятує. Навіть якщо до подібних проблем далеко, але ви хочете щось трохи змінити в своїй зовнішності, дещо скоректувати ваше обличчя, зробити риси більш чіткими, ніс коротшим, губи більшими, очі виразнішими, тоді вам теж сподобаються ці вправи.

Головне тут — наполегливість та систематичність, як і в будь-якому спорті.
Передивившись ці засадничі відео можна виробити свій комплекс вправ, який підходитиме саме вам. За бажання також можна знайти масу літератури за цією темою.

Перед початком аеробіки для обличчя потрібно на очищену шкіру розігрітими руками нанести олійку або крем.

Перше відео — досить універсальні вправи, але там немає вправ для кутиків губ (а може вони вам і не потрібні, якщо ви щодня багато посміхаєтесь), їх можна взяти з другого відео. (Шкода, зараз не можу вам записати своє таке відео, але, може, з часом і я дійду до цього).

Наступні вправи спрямовані не тільки на подолання вікових змін, а й на корекцію зовнішності. Тут багато цінних речей, як мені здається. Подивіться до кінця і попробуйте все, а потім визначіться, які вправи "ваші". Та робіть їх хоч би через день.

Різні інструктори з аеробіки (фітнесу) для обличчя рекомендують різну періодичність — від разу на тиждень до щоденних вправлянь. Я схиляюся до тієї думки, що вправи найкраще робити через день, як і тренувати своє тіло.

Будьте красивими — бо ж весна! ;)


Також дивіться:

10 речей, які ви не знали про втрату ваги (відео)

Кардіотренування (з відео)

Качаємо прес (відеопоради)

Аеробіка: рухи у повітрі (з відео)

Революція та війна знижують апетит

firtka.if.ua

За останні три місяці я схудла майже на 2 кілограми. А ви такого не помітили? Станьте на ваги, і побачите. Це я до чого — учені з університетів Пенсильванії, Дьюка і Колорадо нещодавно зробили несподіваний висновок: щоби схуднути потрібно відчути сильне обурення.

У результаті тесту на оцінку моралі та етичності поведінки з’ясувалося, якщо людина відчувала відразу до аморальних учинків, її апетит знижувався. А ми з вами останнім часом скільки аморальних учинків бачили як по телевізору, так і на вулицях власного міста? Роздягання і побиття, викрадення, відрізання голів і снайперські вбивства... Багато. Я навіть почала думати, що ці фейкові російські новини — планова профілактика зайвої ваги в росіян. А що? Їм промивають мізки з допомогою ЗМІ та вони стають:

а) лояльними до влади громадянами;

б) обурюються українськими "бандерівцями", усякими (вигаданими) безчинствами проти них та худнуть.

Як вам моя теорійка?

Цікаво, що також цим піддослідним англомовним волонтерам показували фільм французькою мовою. Одній половині сказали, що в фільмі зображено інцест, а іншій — що це фільм про звичайні романтичні стосунки. Усім глядачам роздали шоколадне молоко. Вони пили його під час перегляду фільму. У результаті люди, які думали що ця історія про інцест, випивали на третину менше, ніж люди, які вважали, що перед ними романтичний фільм.

Так оце й росіяни дивляться новини про "братьню" Україну і їм кажуть, що це, "інцест", "теракт", "русофобія" і ще всяка фігня, а вони споживають, обурюються та худнуть. І ми разом з ними, коли дивимося, що їхній президент знову хоче крові. 

Та нічого, скоро усе буде добре. І кілограми будемо зганяти спортом.

Буде добре!

Читайте також статтю "Ризики для здоров’я за надмірної ваги та схудненні" (пер.з англ.), вона гарна.

Джерело: «Гнев снижает аппетит» — Medines

Позитивні статуси в соцмережах поширюються швидше за негативні

Співробітники Університету Каліфорнії кажуть: радість заразлива. Причому, не тільки через прямий контакт, але і опосередковано, через онлайн-повідомлення.

Вчені проаналізували більше мільярда анонімних статусів приблизно у 100 мільйонів користувачів Facebook. Щоб оцінити емоційну забарвлення повідомлень, використовувалася програма підрахунку слів.

Виявилося, в дощову погоду кількість негативно забарвлених постів збільшувалася на 1,16%, а позитивних знижувалося на 1,19%. Вчені намагалися зрозуміти, як емоційний настрій статусу однієї людини впливає на статуси його друзів. Щоб прибрати «погодний ефект», вони обмежили аналіз друзями, які проживають в інших містах, де дощу не було. Також вчені переконалися, що дощ не був темою досліджуваних постів.

З'ясувалося: негативно забарвлені пости, написані людьми, що жили в містах, де лив дощ, впливали на пости друзів з інших міст. Кожне негативне повідомлення провокувало виникнення 1,29 поста серед друзів. А ось позитивні повідомлення виявилися більш «заразними». Кожен позитивний пост ініціював 1,75 посту у друзів.

Тому потрібно враховувати ефект статусів в соціальних мережах, якими можна покращувати фізичний і психічний стан населення.

Джерело: Аmn.net.ua

Дитячий стаціонар: від таргана до катетера один крок

Якщо надумаєте хворіти, то дочекайтеся понеділка. Ніколи не робіть цього на вихідних. Ніколи!

Мій трирічний хлопчик захворів. Дільнична лікарка, яка до нас прийшла у п’ятницю по обіді сказала, що вона має підозру на пневмонію. Вона й залишила нам скерування на стаціонар. «Якби не вихідні, — сказала вона, — то б аналізи та флюорограму можна було би зробити в поліклініці. А так… Викликайте швидку».

«На вихідних можна померти», — сказала колись мені одна моя знайома. Але тоді я не розуміла всієї глибини цих слів, що відкрилася тільки в стаціонарі Київської міської дитячої клінічної лікарні №1. Туди ми приїхали в суботу, бо в п’ятницю ввечері і так ніхто флюорографії чи аналізів не зробить. А залишатися ми там не збиралися.

У приймальному пункті дитячої нас відправили зробити флюорографію. Усе, ясна річ, платно — знімок купуєш в аптеці (близько 20 грн.), а вартість реагентів оплачуєш — у рентгенкабінеті (ще 20 грн.) і я не певна, що це офіційно, бо жодної квитанції за реагенти я не отримала. Потім із проявленим знімком ми пішли до лікаря приймального відділення і той сказав сакраментальну фразу: «Підозра на пневмонію. Треба лягати». І поспішно почав оформлювати мою дитину, питаючи в мене про травми та хвороби. Я намагалася говорити про домашнє лікування, але лікар наполягав.

Нас провели у відділення для дітей молодшого віку та медсестри дали мені підписати папірці про те, що в разі загрози здоров’ю дитини я даю згоду на операцію та на застосування знеболювального. Я чемно підписала, бо це звичайна процедура в наших лікарнях. Залишатись в стаціонарі ми не планували, тому жодних речей, окрім книжки про Вінні-Пуха, із собою не мали. І коли я сказала, що хочу заїхати додому за речами, медсестра відповіла: «Вас ніхто не відпустить. Нехай хтось привезе». Але в мене у той день і в цьому місті не було цього «когось», бо у нашого найближчого «когось» трапилось горе. Тому я попросила припинити оформлення. Вони відмовились та сказали пройти в кабінет лікаря.

Це був не лікар, а черго́ва лікарка, яка послухавши дитину, почала писати і зачитувати список медикаментів. Жодного зайвого слова, жодного пояснення, тільки ліки. Після моєї промови вона таки відпустила нас за речами. «На годину-півтори», — сказала нам. Що значить з’їздити додому, там зібрати речі, піти за ліками до аптеки, за їжею — у супермаркет і все це півтори години? Звісно, ми запізнилися. І послухавши різке зауваження від жінки, яка займається видачею ковдр і подушок, пройшли в палату.

У палаті в п’ятнадцять квадратних метрів, не більше, уже сиділа налякана сім’я. Мама була заплакана, і я не зрозуміла, чому аж так переживати, поки до нас не підійшла медсестра з уколом. Не вітаючись, вона сказала покласти дитину на живіт і тримати за ноги. «Що колете? — здивувала я її запитанням. «Цефтріаксон». Після такого уколу малий кричав диким криком на всю лікарню і казав, що тьотя його хоче зламати. У нього боліло то стегно, то коліно, йому було боляче не те що ходити, а рухатися. З’ясувалося, що перед тим отримала укол наша дворічна сусідка по палаті. «Без знеболювального», — пояснила її мама.

Я почала дзвонити усім знайомим лікарям і розпитувати про цей антибіотик. З’ясувалося, що цефтріаксон страшенно болючий, вони радили знеболювати. З невеличкою сваркою та написавши ще одну заяву про дозвіл застосовувати для лікування моєї дитини знеболювальне (уже другу) усе-таки виборола моїй дитині право на новокаїн. Але пробу на алергію, яка може бути від знеболювального, медсестри зробити відмовилися, мотивувавши тим, що їм забороняє це робити завідуюча. Так само не робилося жодної проби на антибіотик. У відчаї я почала знову дзвонити та отримала від знайомих медиків інструкцію, як зробити пробу на новокаїн самій. І зробила. Алергії не було.

Усе лікарняне лікування на вихідних полягало в двох уколах цефтріаксону — вранці і ввечері, які моя, уже психологічно травмована дитина, переносила дуже важко. Таке враження, що знеболювальне не діяло. Або його в антибіотик просто не додавали, бо розчиняли та набирали ліки в шприц не в моїй присутності, а десь у маніпуляційній. Однорічному хлопчику, який лежав в одній палаті з моїм сином, вводили ліки, у тому числі цефтріаксон, через катетер.  Але сам катетер медсестри поставити нормально не вміли. Ставили його малому з третього разу і так щодня — усі руки від того в дитини були в синцях. Цю процедуру вони проводили в кабінеті за зачиненими дверима, а маму хлопчика виганяли в коридор.

Усі знають, що за пневмонії та застосування антибіотиків потрібно вживати багато рідини, зокрема чаю, але де його нам було брати? У коридорі стояли два чайники з ледь теплою кип’яченою водою, із якої зробити чай просто нереально. Гріти воду медперсонал не поспішав, принаймні на вихідних. Мій власний електричний чайник одразу спалив переноску нашої сусідки (бо розетки є тільки в коридорі), і тому виконував виключно декоративну функцію.

Раціон у лікарні виявився дивним. На сніданок там давали так звану вівсяну кашу, але без каші, а з солоної води, трохи зафарбованої молоком, у якій плавало дві крупинки вівсяних пластівців. А також гіркуватий чорний чай зовсім без цукру. Дієтичне меню, що ще скажеш! Тому поснідати та пообідати ми вирішили галетним печивом і бананами.

Але найбільше вразило не це. Їжа та пиття в лікарнях — це речі очікувані, усі ми до того психологічно готові. Але таргани…! У коридорі, яким ми час від часу прогулювались, мій малий знайшов живого таргана. Потім таку ж істоту ми впіймали біля умивальника в нашій палаті. На це просто слів забракло.

Нарешті настав понеділок. О 6-й ранку мене розбудила прибиральниця, яка шугала шваброю по наших капцях, що стояли на підлозі. Після ін’єкції ми пішли в коридор здавати аналізи. Посеред коридору на очах у черги медсестра брала аналізи крові. Діти, які дивилися на все це в очікуванні ревли на весь коридор. «Я з вами погоджуюся, — сказала мені медсестра, — це потрібно робити в кабінеті». Але, мабуть, у цій лікарні своєрідні правила і не простим пацієнтам чи медсестрам на них впливати.

Нарешті в нашу палату прийшов лікар. Це була перша людина, яка не просто розмовляла, а почала щось пояснювати. Уперше дитині було призначено інгаляції, які на вихідних у лікарні чомусь не роблять, хоч і тиняється коридором ціла зграя медсестер. Наприкінці огляду лікар вимовив усе ту ж безпомічну фразу: «Підозра на пневмонію». Хоча хрипів та задишки немає, але… підозра. Що значить «підозра»? Невже на третій день лікарні, після п’ятого уколу цефтріаксону та купи інших вжитих ліків, не можна визначити, чи в моєї дитини є пневмонія, чи немає!? А якщо не пневмонія, то якого милого їй колють антибіотики? І тут з’ясувалося, що рентгенівський знімок має подивитись лікар, який займається виключно описом цих знімків і аж тоді можна буде поставити точний діагноз. Тобто о 15-й годині. Тоді ж будуть відомі результати аналізів.

У годину «ікс» у кабінеті лікаря стало відомо, що результати аналізів хороші. І я зажадала, щоб дитину виписали вже, бо в будні доліковуватися ми можемо й вдома. І лікар був таким люб’язним, що навіть замінив уколи антибіотика на оральну суспензію. Тобто те, заради чого ми промучились у лікарні три дні, ін’єкції, виявилися не такими вже й обов’язковими!

Тепер ми вдома, малий робить інгаляції, приймає горілчані компреси та п’є багато рідини. Він чемно вживає ліки та весь час питає, чи не прийде погана тьотя з уколом. Погана тьотя до нас не прийде і ми  більше ніколи-ніколи не хочемо потрапляти до тої тьоті в лікарню.

А якщо ви, погані тьоті та дяді, це читаєте, то моя вам порада за нагоди трохи познайомитися з основами психології та етикету. А якщо це читаєте ви, ті тьоті та дяді, які можуть вплинути на те, щоб дітям робили проби на антибіотики та знеболювальне, робили аналізи на вихідних, а не тільки в будні,  а також частіше кип’ятили чайник, і нарешті вивели тарганів у дитячій лікарні, то тисячі мам і тат будуть вам дуже вдячні.

Любов Якимчук

Що можна їсти з підлоги

Кожен з нас пробував їжу з підлоги, яка там опинилася випадково. Ми просто не неї дмухали і вважали, що підняте з підлоги швидко не вважається впущеним. Перевірити так звану теорію 5 секунд (наче якщо їжа пробула на підлозі саме такий час, то вона безпечна) взялася команда мікробіологів-випускників Манчестерського університету.

Було перевірено, наскільки безпечно їсти з підлоги. Дослідники впустили на підлогу з різним покриттям продукти та потримали їх там кілька секунд. А потім дослідили ці продукти на наявність мікробів та бактерій.

Виявилося, що найменше передають бактерії килимові поверхні. А інфікованість продуктів залежала від вмісту в ній води, цукру і солі.

✔  Вітчина — їжа з великим вмістом солі залишалась найбільш безпечною.

✔  Тости з варенням — на їжі з великим вмістом цукру мікроби майже не вижили, навіть після 10 с. на підлозі.

✔  Макарони (паста) — було виявлено велику кількість грибів та бактерій, які дуже швидко збільшувались.

✔  Сухофрукти — величезна кількість грибів та бактерій з’явилася і на сухофруктах.

✔  Печиво — їжа з невеликим вмістом води так само залишилася безпечною, повалявшись на брудній підлозі.

Також дослідження показали, що 87% людей їдять їжу, підняту з підлоги.

До речі, вважається, що найбрудніша підлога завжди на кухні, а холодильник містить більше мікробів, ніж унітаз. І це потрібно враховувати, друзі.

А ви їсте з підлоги?

Джерело: Daily Mail

Анжеліна Джолі у боротьбі з раком: ще одна операція-видалення

www.theplace.ru

Знаменита акторка Анджеліна Джолі, яка торік видалила обидві молочні залози, планує ще одну операцію — видалення яєчників. Ці операції вона робить, щоб знизити ризик раку.

І коли кожна з нас приміряє цю роль на себе, то стає не смішно, бо на акторку чекає передчасне старіння та проблеми зі здоров’ям.

Якщо Анджеліна Джолі таки видалить яєчники, вона стане безплідною, прирече себе на ранню менопаузу, яка прийде різко, принісши з собою ймовірність остеопорозу та інших захворювань.

Мати Анджеліни Джолі померла від раку яєчників у віці 56 років. Боротьба з раком тривала майже 10 років. Грунтуючись на сімейній історії та генетичному аналізі, лікарі підрахували: у актриси ризик раку грудей підвищений на 87%, а ризик раку яєчників - на 50%. У Джолі виявили сумно відому генетичну мутацію BRCA1/2.

За словами Джолі, вона не шкодує з приводу прийнятого рішення. Щоб максимально мінімізувати ризик розвитку раку, тепер їй належить ще одне хірургічне втручання. Як зазначає актриса, процес відновлення після першої операції пройшов без проблем, зокрема, за рахунок підтримки громадськості і кваліфікованих фахівців.

Джерело: Аmn.net.ua